Нові прийоми для слідства
Є сумніви, що відносини між підозрюваним та органами досудового слідства за новим КПК будуть прозорими.
Відтепер є можливим пересвідчитися в досконалості тез творців кодексу, якими апелювали до громадськості на підтвердження новизни та цивілізованості кримінального переслідування.
«Нова кримінально-правова модель повністю виключить тортури в правоохоронних органах», – таку думку не одноразово озвучував заступник глави Адміністрації Президента Андрій Портнов. На його думку, цьому посприяє той факт, що у кримінальному провадженні, суд буде приймати до уваги тільки ті пояснення, які будуть озвучені безпосередньо в суді. А все інше, що отримано поза судовим засіданням, взагалі не буде прийматися до відома.»
Згідно ч.4 ст.95 КПК України, – суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Цим самим уже увійдуть в минуле висновки судів про те, що хоча і підсудній в судовому засіданні не визнав вини, проте такі показання сприймаються критично, це спосіб захисту підсудного, оскільки на досудовому слідстві визнавав вину, показання на досудовому слідстві були послідовними та підтверджуються іншими матеріалами справи, а тому вони приймаються судом.
Безперечно, це значний крок уперед.
Але є сумніви, що саме цей крок утвердить нові відносини між органами слідства і підозрюваним, які не ґрунтуватимуться на насильстві психологічному та фізичному, з метою отримання зізнавальних показань.
І ці сумніви не безпідставні, якщо проаналізувати нововведений інститут кримінального процесу – показання з чужих слів (ст.97).
За нині діючою нормою (ч.3 ст.68) – не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком, джерело яких невідоме; якщо показання свідка базуються на повідомленні інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. Звідси, якщо при допиті ця особа вказує, що такого не говорила, то такі показання свідка не мають правового значення.
Норма нового кримінального процесуального кодексу вказує на інше – показання з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій чи іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи; суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення.
Встановлюються обмеження або виключення з цієї норми – у будь-якому разі є недопустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу чи іншою особою стосовно пояснення осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження (ч.7 ст.97).
Із цього випливає закономірний висновок – якщо підозрюваний визнає свою вину в поясненнях, слухачами якого виявляться поняті або якісь сторонні особи – показання цих осіб про те, що підозрюваний визнав свою вину, розповідав як скоїв злочин – будуть доказами у справі.
А, отже, не виключено і цілком очевидно, що на досудовому слідстві будуть масово використовуватися прийоми, які наразі є одиничними, як – то випадкові зустрічі підозрюваного з кимось, кому «в довірливих розповідях розкаюється у вчиненому», «підсадка» до затриманого підозрюваного випадкових, але надто «пам’ятливих» адмінарештованих тощо. Усі вони, випадкові «слухачі» пізніше будуть допитані в у спосіб отримання показань з чужих слів.
І для того, щоб не залишити сумнівів в допустимості доказів з чужих слів – важливий для суду буде факт, що підозрюваний на досудовому слідстві, реалізовуючи своє право давати пояснення, показання з приводу підозри (п/п 5 ч.3 ст.42 КПК), при допиті (проведеному в порядку ст.224 КПК), в т.ч. із застосуванням аудіо- та відеозапису – визнав свою вину.
Оскільки, якщо на досудовому слідстві підозрюваний в своїх поясненнях не визнає себе винним, або відмовляється давати показання – показання з чужих слів завжди будуть сумнівними і буде загроза, що суд їх не визнає допустимими доказами.
Тому отримання досудовим слідством зізнавальних показань підозрюваного – залишаться актуальними і при здійснені провадження за новим кримінально процесуальним кодексом. В цьому випадку заінтересованість слідства в їх отриманні набуде лише нових форм, притім, найбільш безпечних.
Так, якщо тепер, при нинішньому провадженні, зізнавальні показання на досудовому слідстві перевіряються на предмет дотримання законодавства при їх отриманні, то при провадженні за новим кодексом – ніхто цього робити не буде. Будь-які заяви підозрюваного в суді щодо застосування до нього незаконних методів слідства – не прийматимуться, оскільки це не буде мати значення для справи, так як показання підозрюваного, дані ним на досудовому слідстві, не є доказом у справі.
А те, що такі зізнання «легалізовують» показання з чужих слів – не буде братися навіть до уваги, оскільки довести, що показання з чужих слід – є наслідком незаконних методів слідства – практично неможливо.
Звичайно, практика застосування нових кримінально процесуальних норм покаже своє. Але уже зараз є вагомі сумніви, що відносини між підозрюваним та органами досудового слідства будуть прозорі.
Олексій Якименко
президент адвокатської компанії «Якименко та Партнери»,
м. Вінниця
Опубліковано в загальнонаціональній правовій газеті
«Юридичний вісник України» № 27 (888) за 7-13 липня 2012 року
